Свято в Гуляйполі очима ТайБа
Aug. 28th, 2006 10:22 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taibaВистава в кількох діях з антрактами, фуршетами, хвіналом-апофеозом та хепіендом.
Дія перша. Бажання.
На фестивалях я не був вже кілька років. Востаннє це було ще коли "Я и Друг мой грузовик" жили в Дніпрі. Році в 2000м. Я ще тоді ходив між п'яними (не тільки від алкоголю) неформалами та лякав їх міліцейською ксивою.
Отже, коли промайнула інфа про фестиваль "Святкуй День Незалежності з Махном" мені дуже закортіло туди поїхати. Ледве не застрибав на місці від нетерплячки, як мій малий племіннік.
Але коли я усвідомив, що це вимагає не тільки встати та поїхати, а ще й деяких приготувань, то в бій пішли мої улюблені жаба та лінь. Як задушили, так я й перехтів вже їхати. Ось.
Тут і казочці кінець Але одного ранку вони мене так дістали. що я твердо вирішив "Доповзу!" (це з анегдоту про сільську постанову п'єси про Марєсьєва, коли актор 2 години повзав по сцені й вигукував "Доповзу!"). Отже оновив гардероп, нарешті постригся, придбав квитка, та в останній перед виїздом день придбав спальника та дощовика (доречі там чудові знижки ще півмісяця, кому тре - питайте де ;-) ).
Дія друга. Вихід із сутінку.
Ранок 24 Серпня. Зібрався. Поїхав. Площа Леніна. ОГО! Скільки вас тут! Дня три тому купляв квитка - був дев'ятнадцятим, а тут вже мабудь сотня. Одразу впізнав![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
sparrow_hawk (заздалегідь подивився його на фото з Шешор), з яким були дві чудові супутниці - evil_tongue та melisyonok. Розвіртуалились, познайомились. Чекаємо на автобус.
Нема. Чекаємо далі.
Нема.. Ждемо.
"А то не він?!" "Ні..."
Ось і наш! Поки кидали речі та всідались з'ясувалось, що другий автобус зламався, а тут місць вже на нас чотирьох не вистачило. Я вирішив їхати (мені місце дісталось) - може намет займу абощо. Водій трохи повидєлувався що не хоче везти стоячих. Вони всілись на підлозі. Поїхали.
Поки їхали грало радіо. Десь після зупинки радіо вимкнули, а після іншої водій включив касету з "шансоном". Спочатку всі реготали з того, але згодом це набридло, й з натовпу полинули голоси "Вимкни!", "Постав нормальну музику!". Водій неохоче притишив.
Дорогою попали під досить сильний дощ, так що я подумав - ось і станеться в нагоді новий дощовик. Але минулось. (авжеж! що ж я за шаман тоді... ;-) )
Поки їхали Гуляйполем весело "перемигувались" з місцевими, що запрошували нас на "по чарочці".
Приїхали. Але ніхто не знає куди йти. Раптом чуемо десь поруч гуркіт. Пішли на звук. Ура!
Дія третя. День перший.
Заходжу на стадіон, а там народу... По краю бігають тачанки, забиті малечею аж вивалюються (асфальтову бігову доріжку розтрощено вже після кількох кругів). Спершу спробував дізнатись про вписування до намету, але організатори наче нічого не знали про комерційних артвертепівських гостей. Плюнув та пішов тинятися. В двох точках продавали чудові футболки (див. http://rep-ua.com/music/news.php та http://lars-vontrier.livejournal.com/21407.html). В мене тепер та що "хрєнъ доженеш! хрєнъ втечеш!" (легендарні написи на тачанках) та "Смерть всім, хто на пиришкоді добуття вільності трудовому люду" (махновське гасло, таке ж було видно в фільмі про Махна, що крутився весь час на екрані поряд зі сценою). Також багато було різних народних промислів зі свистульками, рушниками, писанками, вишиванками, копіями оригінальних махновських грошей та грошами фестивалю "одна воля", книжками, дисками, касетами тощо. Мене хтось фотографував.
Дуже пожалкував, що мало взяв з собою грошей. Але може воно й на краще, бо маю від предків-запорожців велику зневагу до купи грошей в кишені й одразу хочеться її позбутись ;-)
Потім побачив під великим армійським наметом натовп люду й пішов глянути. З'ясувалось, що там казкар-лірник Сашко лицедійствував. Якраз він почав нову казку й обрав мене на одну з ролей - страшний блідолиций пан-упирь з казки про чорну церкву. Я трошки розгубився, коли тре було танцювати, але здається зіграв непогано, бо потім згадували ;-) А той Сашко навіть підписав мені свого диска "Моєму акторові Вікторові".
Десь в середині дня подзвонила Оля з Артвертепу, та запропонувала прийти для розміщення в наметі. Пішов спочатку не туди, бо не второпав, що я заходив не через центральний вхід. Коли нарешті відшукав місце зборів, а також зустрів там моїх дніпровських друзів, та ще кількох людей, серед яких були дніпропетровці Сашко та Сергій, а такожann_kis з товаришами. Сходили за речами та пішли до наметів, де трохи понервували через брак місць та постійні посягання на наш намет (серез посягаючих були сусіди з гурту "Перлина степу", molokovoz, з яким ми потім мирно спали в одному наметі, та пара "махновців", що весь час бігали із знаменами та голосили пісні та вірші про Махна та анархію а вранці "мертвими" валялися в наметі), але все закінчилося повним порозумінням й нам залишилося лише культувати ґедонізм.
Ґедонізм вилився в читання вголос книжок Подрев'янського, взяття на ці книжки автографа ("О! Дивіться, он - Лесь!" "Де?" "Та не може бути!" "Невже він" "А мені татко замовив автограф взяти") та фотографування з автором. Чудернацька гра в архітектора (хлопці, чекаю на фото!), під яку було дуже доречно всім одягнути футболки "Я люблю садо-мазо" :) Та звичайно ж чудовий концерт. Гарно пострибали та внесли моду на хоровод й другого дня раді були бачити, що хороводили вже й без нас. :)
Вночі було холодно й я трохи померз через мою доброту та вразливість - Сашко з Сергієм взяли тільки звичайне "пляжне покривало", тому я запропонував хочаб лягти на мій розкладений спальник-ковдру. А ще частину спальника зайнялаann_kis у своєму спальнику, та уві сні вона виглядала таким янголятком, що не хотілося її тривожити. Тому довелося кілька разів ходити грітися до багаття, де всю ніч продовжувалося спілкуванні, велися маленькі вистави, а на світанку навіть почався перфоманс "мені так хороше, що я спалю свою футболку" :-)
Дія четверта. День другий.
Прокинувся я через силу. Коли всі вже повмивалися пішли шукати де попоїсти. Зовсім поруч виявилося кафе, в якому на видачі був дядько, що повзав наче сонна муха. Але їжа була пристойною.
Після сніданку пішли в тіньок грати в карти та просто чекати на шось цікаве. Сходили за чаем, який розливав хлопчина ще більш загальмований за того дядька з кафе. Він мєєєєдлєнноооо наливав кип'ятку, та мєєєєдлєнноооо ретельно його розколочував :-).
Трохи згодом знов почав свої чудові читання казкар Сашко. То ж я майже весь час до початку масових дійств провів там. Поміж усим іншим придбав два його диски, на одному з яких він залишив вже згаданий підпис.
Потім була безліч виступів літераторів, феєричне читання Подрев'янським нового твору, перфоманс з фарбами. Коли вже перед концертом почались читання віршів з тачанки розвіртуалився зtrina_ka (пізнав її майже (бо знав що вона тут) сам, розгадавши "таємницю імені"), що була приємно вражена несподіваною зустрічу, та сказала, що запам'ятала мене з участі в виставі казкаря та martinkadp, на якій була футболка з написом Jagermeister, а якраз нещодавно я довідався, що за настоянкою з такою назвою люди навмисне їздять з Києва до Дніпра (доречі продають її в колишній резиденції Махна в Катеринославі ;-) ) (був ще якийсь хлопець, але я його не запам'ятав).
Знову концерт де один гурт кращий за іншого. Ойра, Вій, Перкалаба. З'ясувалось, що після весняної травми ноги "здулися" й пора вже бігати та братись до "заліза". Отож більшість часу довелося смикатись на місці, наче я якась попсова певичка на кшталт дівчат з тріо Фабріка, що через довгі шпильки не можуть нормально танцювати... Зате розмакував чудову свистульку придбану в перший день :-)
Дія фінальна. Додому!
Після концерту зібралися додому. Бажаючих їхати назад було ще більше, аніж сюди, в чому винні були й ми вписавшиann_kis :-) Також з нами їхали Жадан і Чесанов. Водій сильно сперечався про "не повезу стоячих" (мо пригадав "шансон"), але таки повіз.
Ніч була зоряна й в дорозі я розглядав улюблену картину - дерева що сяють вночі. В Дніпрі нас зустрічав татко Роми й Марини (а в машині грала группа Ленінград :-), але по радіо). Відвезли мене додому. Я так заморився, що не міг пристойно розпрощатися. Дійшов додому й проспав аж до пів на першу, чи навіть на другу.
Потім всі вихідні смакував все що понакуповував.
Здається все. Триденне писання звіту закінчено!
ЗІж клятий інтернет - майже дописав залпом звіт, як щось скоїлось та залишився текст тільки до приїзду в Гуляйполе :( Отже міг про щось й забути...
Дія перша. Бажання.
На фестивалях я не був вже кілька років. Востаннє це було ще коли "Я и Друг мой грузовик" жили в Дніпрі. Році в 2000м. Я ще тоді ходив між п'яними (не тільки від алкоголю) неформалами та лякав їх міліцейською ксивою.
Отже, коли промайнула інфа про фестиваль "Святкуй День Незалежності з Махном" мені дуже закортіло туди поїхати. Ледве не застрибав на місці від нетерплячки, як мій малий племіннік.
Але коли я усвідомив, що це вимагає не тільки встати та поїхати, а ще й деяких приготувань, то в бій пішли мої улюблені жаба та лінь. Як задушили, так я й перехтів вже їхати. Ось.
Дія друга. Вихід із сутінку.
Ранок 24 Серпня. Зібрався. Поїхав. Площа Леніна. ОГО! Скільки вас тут! Дня три тому купляв квитка - був дев'ятнадцятим, а тут вже мабудь сотня. Одразу впізнав
sparrow_hawk (заздалегідь подивився його на фото з Шешор), з яким були дві чудові супутниці - evil_tongue та melisyonok. Розвіртуалились, познайомились. Чекаємо на автобус.Нема. Чекаємо далі.
Нема.. Ждемо.
"А то не він?!" "Ні..."
Ось і наш! Поки кидали речі та всідались з'ясувалось, що другий автобус зламався, а тут місць вже на нас чотирьох не вистачило. Я вирішив їхати (мені місце дісталось) - може намет займу абощо. Водій трохи повидєлувався що не хоче везти стоячих. Вони всілись на підлозі. Поїхали.
Поки їхали грало радіо. Десь після зупинки радіо вимкнули, а після іншої водій включив касету з "шансоном". Спочатку всі реготали з того, але згодом це набридло, й з натовпу полинули голоси "Вимкни!", "Постав нормальну музику!". Водій неохоче притишив.
Дорогою попали під досить сильний дощ, так що я подумав - ось і станеться в нагоді новий дощовик. Але минулось. (авжеж! що ж я за шаман тоді... ;-) )
Поки їхали Гуляйполем весело "перемигувались" з місцевими, що запрошували нас на "по чарочці".
Приїхали. Але ніхто не знає куди йти. Раптом чуемо десь поруч гуркіт. Пішли на звук. Ура!
Дія третя. День перший.
Заходжу на стадіон, а там народу... По краю бігають тачанки, забиті малечею аж вивалюються (асфальтову бігову доріжку розтрощено вже після кількох кругів). Спершу спробував дізнатись про вписування до намету, але організатори наче нічого не знали про комерційних артвертепівських гостей. Плюнув та пішов тинятися. В двох точках продавали чудові футболки (див. http://rep-ua.com/music/news.php та http://lars-vontrier.livejournal.com/21407.html). В мене тепер та що "хрєнъ доженеш! хрєнъ втечеш!" (легендарні написи на тачанках) та "Смерть всім, хто на пиришкоді добуття вільності трудовому люду" (махновське гасло, таке ж було видно в фільмі про Махна, що крутився весь час на екрані поряд зі сценою). Також багато було різних народних промислів зі свистульками, рушниками, писанками, вишиванками, копіями оригінальних махновських грошей та грошами фестивалю "одна воля", книжками, дисками, касетами тощо. Мене хтось фотографував.
Дуже пожалкував, що мало взяв з собою грошей. Але може воно й на краще, бо маю від предків-запорожців велику зневагу до купи грошей в кишені й одразу хочеться її позбутись ;-)
Потім побачив під великим армійським наметом натовп люду й пішов глянути. З'ясувалось, що там казкар-лірник Сашко лицедійствував. Якраз він почав нову казку й обрав мене на одну з ролей - страшний блідолиций пан-упирь з казки про чорну церкву. Я трошки розгубився, коли тре було танцювати, але здається зіграв непогано, бо потім згадували ;-) А той Сашко навіть підписав мені свого диска "Моєму акторові Вікторові".
Десь в середині дня подзвонила Оля з Артвертепу, та запропонувала прийти для розміщення в наметі. Пішов спочатку не туди, бо не второпав, що я заходив не через центральний вхід. Коли нарешті відшукав місце зборів, а також зустрів там моїх дніпровських друзів, та ще кількох людей, серед яких були дніпропетровці Сашко та Сергій, а також
ann_kis з товаришами. Сходили за речами та пішли до наметів, де трохи понервували через брак місць та постійні посягання на наш намет (серез посягаючих були сусіди з гурту "Перлина степу", molokovoz, з яким ми потім мирно спали в одному наметі, та пара "махновців", що весь час бігали із знаменами та голосили пісні та вірші про Махна та анархію а вранці "мертвими" валялися в наметі), але все закінчилося повним порозумінням й нам залишилося лише культувати ґедонізм.Ґедонізм вилився в читання вголос книжок Подрев'янського, взяття на ці книжки автографа ("О! Дивіться, он - Лесь!" "Де?" "Та не може бути!" "Невже він" "А мені татко замовив автограф взяти") та фотографування з автором. Чудернацька гра в архітектора (хлопці, чекаю на фото!), під яку було дуже доречно всім одягнути футболки "Я люблю садо-мазо" :) Та звичайно ж чудовий концерт. Гарно пострибали та внесли моду на хоровод й другого дня раді були бачити, що хороводили вже й без нас. :)
Вночі було холодно й я трохи померз через мою доброту та вразливість - Сашко з Сергієм взяли тільки звичайне "пляжне покривало", тому я запропонував хочаб лягти на мій розкладений спальник-ковдру. А ще частину спальника зайняла
ann_kis у своєму спальнику, та уві сні вона виглядала таким янголятком, що не хотілося її тривожити. Тому довелося кілька разів ходити грітися до багаття, де всю ніч продовжувалося спілкуванні, велися маленькі вистави, а на світанку навіть почався перфоманс "мені так хороше, що я спалю свою футболку" :-)Дія четверта. День другий.
Прокинувся я через силу. Коли всі вже повмивалися пішли шукати де попоїсти. Зовсім поруч виявилося кафе, в якому на видачі був дядько, що повзав наче сонна муха. Але їжа була пристойною.
Після сніданку пішли в тіньок грати в карти та просто чекати на шось цікаве. Сходили за чаем, який розливав хлопчина ще більш загальмований за того дядька з кафе. Він мєєєєдлєнноооо наливав кип'ятку, та мєєєєдлєнноооо ретельно його розколочував :-).
Трохи згодом знов почав свої чудові читання казкар Сашко. То ж я майже весь час до початку масових дійств провів там. Поміж усим іншим придбав два його диски, на одному з яких він залишив вже згаданий підпис.
Потім була безліч виступів літераторів, феєричне читання Подрев'янським нового твору, перфоманс з фарбами. Коли вже перед концертом почались читання віршів з тачанки розвіртуалився з
trina_ka (пізнав її майже (бо знав що вона тут) сам, розгадавши "таємницю імені"), що була приємно вражена несподіваною зустрічу, та сказала, що запам'ятала мене з участі в виставі казкаря та martinkadp, на якій була футболка з написом Jagermeister, а якраз нещодавно я довідався, що за настоянкою з такою назвою люди навмисне їздять з Києва до Дніпра (доречі продають її в колишній резиденції Махна в Катеринославі ;-) ) (був ще якийсь хлопець, але я його не запам'ятав).Знову концерт де один гурт кращий за іншого. Ойра, Вій, Перкалаба. З'ясувалось, що після весняної травми ноги "здулися" й пора вже бігати та братись до "заліза". Отож більшість часу довелося смикатись на місці, наче я якась попсова певичка на кшталт дівчат з тріо Фабріка, що через довгі шпильки не можуть нормально танцювати... Зате розмакував чудову свистульку придбану в перший день :-)
Дія фінальна. Додому!
Після концерту зібралися додому. Бажаючих їхати назад було ще більше, аніж сюди, в чому винні були й ми вписавши
ann_kis :-) Також з нами їхали Жадан і Чесанов. Водій сильно сперечався про "не повезу стоячих" (мо пригадав "шансон"), але таки повіз.Ніч була зоряна й в дорозі я розглядав улюблену картину - дерева що сяють вночі. В Дніпрі нас зустрічав татко Роми й Марини (а в машині грала группа Ленінград :-), але по радіо). Відвезли мене додому. Я так заморився, що не міг пристойно розпрощатися. Дійшов додому й проспав аж до пів на першу, чи навіть на другу.
Потім всі вихідні смакував все що понакуповував.
Здається все. Триденне писання звіту закінчено!
ЗІж клятий інтернет - майже дописав залпом звіт, як щось скоїлось та залишився текст тільки до приїзду в Гуляйполе :( Отже міг про щось й забути...
Остання Барикада
Date: 2006-10-05 02:52 pm (UTC)До всіх фотографів-професіоналів, фотографів-аматорів, папарацці, мамарацці, вуайерістів і простих учасників фестивалю «День незалежності з Махном».
Організатор фестивалю «День Незалежності з Махном» Мистецьке об’єднання «Остання барикада» готує до друку фотоальбом, присвячений фестивалю. У книзі знайдуть своє гідне місце всі учасники акції: літератори, музики, організатори, а також журналісти, махновці, патріоти, панки і решта глядачів, слухачів та обивателів. В книзі також належним чином буде представлена творчість учасників, отже це буде своєрідна антологія сучасної української «махновської» літератури.
Мистецьке об’єднання «Остання барикада» звертається до всіх, хто фотографував на фестивалі, з пропозицією взяти участь у спільному творенні книги. Присилайте свої фото на ел. адресу: eugenika82@mail.ru
Зв’язуєтеся з оргкомітетом по телефону: 80672739560, 2530240
або по імейлу: eugenika82@mail.ru
(контактна особа: Євгенія)
Ваші фото прикрасять альбом!
Залишить в історії фото ваших улюбленців!
Більше фото, хороших і різних!
А наступного року зустрінемося знову на фестивалі «День Незалежності з Махном»!