"Різдвяна історія" на галицькій говірці

[taiba]

Originally posted by almukantar at "Різдвяна історія" на галицькій говірці

Дивився недавно фільм "Різдвяна історія" Роберта Земекіса. Вважаю, що було б набагато цікавіше переглядати цей фільм якби він був озвучений галицькою говіркою, або принаймні частина героїв нею б говорила. Дія відбувається в Вікторіанській Англії, тоді і англійська мова відрізнялася від сучасної. Крім того в оригінальній версії герої говорять різними англійськими та ірландськими акцентами. Спроба адаптації першого діалогу Скруджа з племінником:

– Як вчую ше єден звук, – сказав йому Скрудж, – то будете празнувати Різдво десь в інакшому місці. А ви, пане, – звернувся він до небіжа, – як я виджу, файно мієте вибалакувати. Ся дивую, чо ви ше не в сеймі.

– Фатит вам ся гнівати, вуйку! Приходьте завтра до нас на вечеру.
Скрудж відповів, що він радше завітає до дідька лисого, так і сказав. І ні краплі не збентежившись, додав іще кілька соковитих словечок.
– Та чо ж так? – закричав племінник. – чого?
– А чо ж ти ся воженив? – запитав Скрудж.
– Бо ся закохав.
– Ся закохав! – пробурчав Скрудж таким тоном, начебто почув чергове несусвітне безглуздя на кшталт «веселого Різдва». – Ну то всьо, бувай здоровий!
– Але, вуйцю, вас і борше не годен було ся докликати в гості, нашо теперкаво питати чо я ся воженив?
– Йди си на здоров'є! – повторив Скрудж.
– Я ніц в вас не прошу, мені ніц від вас не тре.
– Бувай здоров! – мовив Скрудж.
– Нездало шо ви такі вперті. Я ніколи ся не сварив з вами, і я не годен ся довідати, за шо ви так гнівнаєтеся на мене. Я спробУвав перепросити перед свєтами. Зичу вам веселого Різдва, вуйцю.
– Бувай здоров! – сказав Скрудж.
– Всего вам найліпшого в Новім Році!
– Ступися! – повторив Скрудж. І все-таки небіж, залишаючи контору, нічим не виказав своєї досади. Біля дверей він затримався, щоб поздоровити клерка, і хоча той і оклякнув від холоду, проте виявився значно теплішим від Скруджа і сердечно відповідав на вітання.
– Ше єден дурнуватий! – пробурмотів Скрудж, підслухавши клеркову відповідь. – Нещасний писар, має на голові жінку й діти, а заробляє тіко п’ятнайцять шилінґів, а всьо туда – вибалакує про веселі сьвєта!
---------------------------------------

Адаптація діалогу Скруджа з духом минулого Різдва.
– Я простий хлоп, – заблагав Скрудж, – я міг би-м впасти.
– Дай ся я торкну тя, – сказав Дух, кладучи руку йому на серце. – То тє поможе, ти пройдеш і не таке.
З цими словами він пройшов крізь стіну, захоплюючи за собою Скруджа, й вони опинилися на відкритій сільській дорозі, обабіч якої лежали поля. Місто сховалося з очей, зникло безвісти. А разом із ним розсіялися морок і туман. Був холодний, ясний, зимовий день, і сніг укривав землю.
– Матка Боска! – вигукнув Скрудж, сплеснувши руками й озираючись довкола. – Я тутечки виріс! Я бігав туйвово дітиском!
Дух лагідно глянув на Скруджа. Його легкий дотик, мимовільний і невагомий, розбудив якісь почуття в грудях старого Скруджа. Йому здалося, що він відчуває тисячі запахів, і кожен запах будив тисячі спогадів про давно забуті думки, прагнення, радощі, надії.
– В тя варги ся трісут, – сказав Дух. – Шо то ся котит в тебе на лицю?
Скрудж схвильованим голосом, – а це геть незвично для нього, – пробурмотів, що це так, дрібниці, й попросив Духа вести його далі.
– Чи впізнав ти су дорогу? – запитав Дух.
– Чи впізнав я? – із запалом вигукнув Скрудж. – Я пройшов би по ній закритими вочима.
– Хіба не цудо же стільки літ ти не споминав за ню! – завважив Дух.
– Ходи далі.