Печенізьке поле 2007. Звіт
Jul. 23rd, 2007 04:43 pmНу що ж, оце на вихідних були з Джей-Лі, та Ромкою на фестивалі Печенізьке поле-2007, за люб*язним запрошенням Кішки
Зранку не встигли на автобус, отже вирішили їхати електричкою. Поки шукали свої місця виявили що там 2 вагони №10. Наші місця зайняли якісь хвутболістики, але вагон був напівпорожній, отже ми знайшли собі притулок на незайманій лаві, де було так просторо, що всі, крім мене скористались нагодою покуняти лежачі. Але десь в Павлограді наринув натовп, що аж не залишилось вільних місць, а нам довелося вертатися на свої "законні". Натовп трошки дійняв, отже ми потьопали до вагон-бара, де, нажаль, виявився дуже малий асортимент, що не завадило нам поквасити пивка. По дорозі до того бару побачили, що сусідній вагон, на відміну від нашого майже порожній, отже перелізли до нього. Їхати було легко, хоча кондіціонер, здається, відсутній (зате відчинені кватирки ;) ). Але коли дісталися Мерефи сталася з нами пригода - потяг у дорозі згубив "роги", і хоча їх швидко знайшли, але тяганина з встановленням, та скаладням акта затримала нас аж на 2 години. Спроба виїхати на маршрутці виявилася невдалою, отже ми повернулися до електрички та дісталися-таки Харкова.
Де нас зустрів приємний теплий дощик та люб*язно дала притулок чудова родина
kampfflieger, який вразив своїм хобі, яке також стало основним джерелом заробітку - виготовлення з картону макетів будівель, та усякої військової техніки (літаків, танків тощо). Сам пан Роман виявився дуже приємною людиной з чудовим почуттям гумору, гарною дружиною (
annland), та балакучим і привітним чотиримісячним любителем дівчат )) Перекусивши пресмачнюшою куркою з яблуками ми вирушили на сам фест. Влізти вдалося в найперший автобус, доїхалося добре, хоча всю дорогу трошки діставали припанковані гопники, що голосно врубали бевзівський "крутой музон" на мобілках. В дорозі трохи пообливалися пивом )) А також проїхали повз оригінального пам*ятника загиблим євреям, та селищ з чудовими назвами Салют і, здається, Хвилинка.
Нарешті приїхали. Ба! Людей - сила силенна! Аж ніяк не чекав зустріти такий натовп. А ще безліч торговельних наметів з усяким мотлохом, що світиться. Коли підійшли до сцени, там вже починали виступ барабанщики Арс-Нова. Спроба відшукати Кішку закінчилася нічим, отже ми пішли нагору, знайшли собі місце, де й просиділи весь вечір. А картина відкривалася дуже живописна. По-перше люди. Організатори встановили лави, наче на стадіоні, та ще й зверху вже самі по собі стояло, лежало, сиділо море людей. Мабуть тисяч 10 було. Ліворуч було водосховище, де плавали яхта та водяні мотоцикли. В пітьмах було схоже, що там берег моря. Позаду нас, на горі була літаюча куля, от тільки, нажаль, коли ми таки дійшли аби покататися на ній (насправді там просто підіймалися десь на 5 поверхів вгору та верталися назад), то нам сказали, що вже закінчився газ.. А в цей час на сцені Арс-Нова дали місце Росаві з якимось джаз-колективом, назу якого я прослухав, які, в свою чергу, змінилися Океаном Ельзи. Тут треба надати належне організаторам - звук був просто фантастичний! Не завжи такий стрінеш і в залах, а тут - на відкритому просторі. Нажаль десь о одинадцятій пішли на зворотній автобус, бо кортіло попасти на метро додому. Всю дорогу обидва Романи співали пісень та грали на гармоніці блюзи. А я пробував подрімати, незважаючи на пару активно "цілуючихся" поруч, від якої ледве не довелося відбиватись ;)
Виспались добре - район тихий, зранку тільки пташки цвірінькали. Потім сходили з Джей-Лі до аптеки, де було надибане дивовижне китайське мило з фруктовим запахом, та не менш фруктовим виглядом (скибка кавуна, половинки полуниці, абрикоса та інше) (11 грн, але купляти не став). Потім поснідали, та бігцем дісталися на метро й прибули на потяг прям перед відїздом. Отже Джей-Лі поїхала в Карпати, а ми з Ромкою попрямували гуляти містом. Порозглядали біля Історичного музею військову техніку (дві старовинні гармати, трійко часів Другої Світової, Т-34, та чудовий танк часів Першої Світової), потім поїхали до Газпрому, по дорозі зігрілися чудовим чаєм в кафе під Оперним, надибали багато будівель, прикрашених скульптурами та ліпними візерунками, покрутились навколо Держпрому, надибали Харкувський зоопарк, місток з пришпильним краєвидом, пам*ятник "переходу до нового офісу" ;), подивились на засновника Харкова на коні, та й поїхали за квитками. Ще по дорозі зайшли до книгарні, де я придбав книжку про шШаманізм, та огляд-збірку дзенських коанів, а також надибав пречудовий томик з серії якихось культурологічних історичних дослідів "Краткая история попы", але нажаль, єдиний примірник був подряпаний... А Рома ж придбав собі поезію Уільяма Блейка, та ще одну книжку... Потім майнули по-поїсти до Картопляної хати, де сказали, що замовивши на 50 з гаком гривень можна отримати дисконтну карту, отже я, як людина жадібна до таких бірюльків змушений був набрати купу їдла, аби набрати ту суму (і хоча набирав 50 грн, але зрахували ах на 69!). Наївшись од пуза поїхали на автовокзал і... знову ледве встигли якраз до відправлення! Автобус виявився досить зручним, хоча кондиціонер був неспроможний остаточно перебороти денну спеку. По дорозі дивилися чудовий фільм Transporter, але під час перегляду виявилось, що касета зіпсована і один водій іншому сказав, що "наверное пора её увольнять", а поки він це казав той, що був за кермом взяв її та й жбурнув у вікно, отже й відповідає "А я уже!" :) А ще на одній зупинці падсіла дівчинка з цуценям у валізі, тільки голова стирчала. Отже нагуляні та щасліві дісталися додому (трохи пригнітило лише, що я "подарував" свій каремат автобусові)
Отже, хто не був з нами - ССЗБ!
див. також
http://sparrow-hawk.livejournal.com/605876.html
http://users.livejournal.com/_lily_was_here_/104718.html
http://kampfflieger.livejournal.com/72968.html
http://artvertep.dp.ua/news/1401.html
Зранку не встигли на автобус, отже вирішили їхати електричкою. Поки шукали свої місця виявили що там 2 вагони №10. Наші місця зайняли якісь хвутболістики, але вагон був напівпорожній, отже ми знайшли собі притулок на незайманій лаві, де було так просторо, що всі, крім мене скористались нагодою покуняти лежачі. Але десь в Павлограді наринув натовп, що аж не залишилось вільних місць, а нам довелося вертатися на свої "законні". Натовп трошки дійняв, отже ми потьопали до вагон-бара, де, нажаль, виявився дуже малий асортимент, що не завадило нам поквасити пивка. По дорозі до того бару побачили, що сусідній вагон, на відміну від нашого майже порожній, отже перелізли до нього. Їхати було легко, хоча кондіціонер, здається, відсутній (зате відчинені кватирки ;) ). Але коли дісталися Мерефи сталася з нами пригода - потяг у дорозі згубив "роги", і хоча їх швидко знайшли, але тяганина з встановленням, та скаладням акта затримала нас аж на 2 години. Спроба виїхати на маршрутці виявилася невдалою, отже ми повернулися до електрички та дісталися-таки Харкова.
Де нас зустрів приємний теплий дощик та люб*язно дала притулок чудова родина
Нарешті приїхали. Ба! Людей - сила силенна! Аж ніяк не чекав зустріти такий натовп. А ще безліч торговельних наметів з усяким мотлохом, що світиться. Коли підійшли до сцени, там вже починали виступ барабанщики Арс-Нова. Спроба відшукати Кішку закінчилася нічим, отже ми пішли нагору, знайшли собі місце, де й просиділи весь вечір. А картина відкривалася дуже живописна. По-перше люди. Організатори встановили лави, наче на стадіоні, та ще й зверху вже самі по собі стояло, лежало, сиділо море людей. Мабуть тисяч 10 було. Ліворуч було водосховище, де плавали яхта та водяні мотоцикли. В пітьмах було схоже, що там берег моря. Позаду нас, на горі була літаюча куля, от тільки, нажаль, коли ми таки дійшли аби покататися на ній (насправді там просто підіймалися десь на 5 поверхів вгору та верталися назад), то нам сказали, що вже закінчився газ.. А в цей час на сцені Арс-Нова дали місце Росаві з якимось джаз-колективом, назу якого я прослухав, які, в свою чергу, змінилися Океаном Ельзи. Тут треба надати належне організаторам - звук був просто фантастичний! Не завжи такий стрінеш і в залах, а тут - на відкритому просторі. Нажаль десь о одинадцятій пішли на зворотній автобус, бо кортіло попасти на метро додому. Всю дорогу обидва Романи співали пісень та грали на гармоніці блюзи. А я пробував подрімати, незважаючи на пару активно "цілуючихся" поруч, від якої ледве не довелося відбиватись ;)
Виспались добре - район тихий, зранку тільки пташки цвірінькали. Потім сходили з Джей-Лі до аптеки, де було надибане дивовижне китайське мило з фруктовим запахом, та не менш фруктовим виглядом (скибка кавуна, половинки полуниці, абрикоса та інше) (11 грн, але купляти не став). Потім поснідали, та бігцем дісталися на метро й прибули на потяг прям перед відїздом. Отже Джей-Лі поїхала в Карпати, а ми з Ромкою попрямували гуляти містом. Порозглядали біля Історичного музею військову техніку (дві старовинні гармати, трійко часів Другої Світової, Т-34, та чудовий танк часів Першої Світової), потім поїхали до Газпрому, по дорозі зігрілися чудовим чаєм в кафе під Оперним, надибали багато будівель, прикрашених скульптурами та ліпними візерунками, покрутились навколо Держпрому, надибали Харкувський зоопарк, місток з пришпильним краєвидом, пам*ятник "переходу до нового офісу" ;), подивились на засновника Харкова на коні, та й поїхали за квитками. Ще по дорозі зайшли до книгарні, де я придбав книжку про шШаманізм, та огляд-збірку дзенських коанів, а також надибав пречудовий томик з серії якихось культурологічних історичних дослідів "Краткая история попы", але нажаль, єдиний примірник був подряпаний... А Рома ж придбав собі поезію Уільяма Блейка, та ще одну книжку... Потім майнули по-поїсти до Картопляної хати, де сказали, що замовивши на 50 з гаком гривень можна отримати дисконтну карту, отже я, як людина жадібна до таких бірюльків змушений був набрати купу їдла, аби набрати ту суму (і хоча набирав 50 грн, але зрахували ах на 69!). Наївшись од пуза поїхали на автовокзал і... знову ледве встигли якраз до відправлення! Автобус виявився досить зручним, хоча кондиціонер був неспроможний остаточно перебороти денну спеку. По дорозі дивилися чудовий фільм Transporter, але під час перегляду виявилось, що касета зіпсована і один водій іншому сказав, що "наверное пора её увольнять", а поки він це казав той, що був за кермом взяв її та й жбурнув у вікно, отже й відповідає "А я уже!" :) А ще на одній зупинці падсіла дівчинка з цуценям у валізі, тільки голова стирчала. Отже нагуляні та щасліві дісталися додому (трохи пригнітило лише, що я "подарував" свій каремат автобусові)
Отже, хто не був з нами - ССЗБ!
див. також
http://sparrow-hawk.livejournal.com/605876.html
http://users.livejournal.com/_lily_was_here_/104718.html
http://kampfflieger.livejournal.com/72968.html
http://artvertep.dp.ua/news/1401.html
no subject
Date: 2007-07-23 01:54 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:13 pm (UTC)10 тысяч?!! =-O
no subject
Date: 2007-07-23 02:19 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:21 pm (UTC)наступного разу тре тобі сідати до вікна і не збивати з думок ;-), або ж накидати лямку рюкзака, аби вони разом були.
no subject
Date: 2007-07-23 02:26 pm (UTC)Схід-Side. Отличный коллектив.
А мы только часа в 2 в воскресенье попали в город, ночь не спамши ))
no subject
Date: 2007-07-23 02:27 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:36 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:45 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:52 pm (UTC)no subject
Date: 2007-07-23 02:53 pm (UTC)