Класика vs Jazz
Mar. 19th, 2007 09:42 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
taibaВчора ходили слухати класичну музику - Салонный оркестр "Рапсодия".
Вцілому музика приємна, виконання майстернє, але якось... немає того самого джазового драйву. А ще, як на мене, так обидва танґо (Por Una Cabesa (Tango Scent Of A Woman) та бреговичеве танґо з "Underground" Кустуріци, відома "Табакєра") були спотворені поганою рознотовкою ритм-секції, яка спочатку трохи недотягувала ноту аби відтворити трагічність музики, а потім навпаки, надто довгими нотами перетворили югославсько-циганську енергетику Бреговича на якийсь вальс... Взагалі більшість композицій (крім останніх угорських та румунських) дуже нагадували цукерочку на ім'я Поль Моріа.
Також був дуже здивований публікою, що при досить професійному, але не дуже "душевному" виконанні реагувала тривалими оплесками та навіть вставанням. Після джазового панібрацтва все це виглядало якимсь штучним.
Єдиний, хто справді радував - це акордеоніст. Сама наявність акордеона серед скрипок, алтів, віолончелей, та роялі досить незвична, а тут ще й дядько дуже відкритий та драйвовий. Час від часу кидав репліки до залу. То "тривалі бурхливі оплески" (цитата зі стінограми засідання КПРС 1946 року) нагадали йому товариша Сталіна, то звернув увагу на гумористичне поєднання двох композицій, то просив пригадати джазових скрипалів. Та ще й кілька разів він виходив уперед та грав без нот. Та ще й як грав!..
Як би там не було, але музична частина вечора минула, та ми всі (крім![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
deyatinor) човганули до egarimea, що запросила нас на млинці. Поки чекали на нашу маршрутку трошки підмерзли, від чого melisyonok аж почала танцювати у своїх сяючих рожевеньких чобітках :). А потім дівчата, взявшись за руки почимчикували назустріч маршрутці, що ніяк не хотіла нас забирати. Спроби вмовити їх повернутись ні до чого не призвели. тож ми вирішили пограти в "хто кого" :). Перемогла маршрутка, що всіх нас таки забрала. Трошки поблукавши по топольській грязюці (а в той день була чудова погода - зранку посипав пухнастий сніг, а за ним прийшло веселе весняне тепле Сонечко) та придбавши необхідні інгрідієнти (вино та коньяк ;) ) ми зібралися у Ані та гарнесенько поласували смачнющими млинцями (правда з чорносмородиновим джемом.. :-( за що ДЕХТО отримав догану) і вже під кінець почавася сеанс бодіартику ;)
Вцілому музика приємна, виконання майстернє, але якось... немає того самого джазового драйву. А ще, як на мене, так обидва танґо (Por Una Cabesa (Tango Scent Of A Woman) та бреговичеве танґо з "Underground" Кустуріци, відома "Табакєра") були спотворені поганою рознотовкою ритм-секції, яка спочатку трохи недотягувала ноту аби відтворити трагічність музики, а потім навпаки, надто довгими нотами перетворили югославсько-циганську енергетику Бреговича на якийсь вальс... Взагалі більшість композицій (крім останніх угорських та румунських) дуже нагадували цукерочку на ім'я Поль Моріа.
Також був дуже здивований публікою, що при досить професійному, але не дуже "душевному" виконанні реагувала тривалими оплесками та навіть вставанням. Після джазового панібрацтва все це виглядало якимсь штучним.
Єдиний, хто справді радував - це акордеоніст. Сама наявність акордеона серед скрипок, алтів, віолончелей, та роялі досить незвична, а тут ще й дядько дуже відкритий та драйвовий. Час від часу кидав репліки до залу. То "тривалі бурхливі оплески" (цитата зі стінограми засідання КПРС 1946 року) нагадали йому товариша Сталіна, то звернув увагу на гумористичне поєднання двох композицій, то просив пригадати джазових скрипалів. Та ще й кілька разів він виходив уперед та грав без нот. Та ще й як грав!..
Як би там не було, але музична частина вечора минула, та ми всі (крім
deyatinor) човганули до egarimea, що запросила нас на млинці. Поки чекали на нашу маршрутку трошки підмерзли, від чого melisyonok аж почала танцювати у своїх сяючих рожевеньких чобітках :). А потім дівчата, взявшись за руки почимчикували назустріч маршрутці, що ніяк не хотіла нас забирати. Спроби вмовити їх повернутись ні до чого не призвели. тож ми вирішили пограти в "хто кого" :). Перемогла маршрутка, що всіх нас таки забрала. Трошки поблукавши по топольській грязюці (а в той день була чудова погода - зранку посипав пухнастий сніг, а за ним прийшло веселе весняне тепле Сонечко) та придбавши необхідні інгрідієнти (вино та коньяк ;) ) ми зібралися у Ані та гарнесенько поласували смачнющими млинцями (правда з чорносмородиновим джемом.. :-( за що ДЕХТО отримав догану) і вже під кінець почавася сеанс бодіартику ;)
